ICE 3 | |
---|---|
Основні дані | |
Роки виробництва | 1997 - наш час |
Країна виробництва | Німеччина |
Виробник | Siemens, Bombardier |
Побудовано поїздів | 84 |
Технічні дані | |
Рід струму і напруга у контактній мережі | BR403: змінний 15 кВ 16,7 Гц; BR406: змінний 25 кВ 50 Гц, змінний 15 кВ 16,7 Гц, постійний 1,5 кВ, постійний 3 кВ |
Пасажиромісткість | 356/362 осіб |
Матеріал вагона | алюміній |
Маса | 409 т, 435 т (в залежності від модифікації) |
Конструкційна швидкість | 330 км/год |
Довжина вагона | 200,84 м |
Ширина | 2950 мм |
Висота | 3890 мм |
Ширина колії | 1435 мм |
Тип ТЕД | асинхронний |
Експлуатація | |
Країна експлуатації | Німеччина, Швейцарія, Франція, Австрія, Нідерланди, Бельгія |
Роки експлуатації | 2000 — нині |
ICE 3 у Вікісховищі |
ICE 3 — третє серійне сімейство німецьких швидкісних електропоїздів ICE. Чотири поїзди ICE International належать Nederlandse Spoorwegen . На основі ICE 3 Siemens розробив новий тип поїзда Siemens Velaro.
50 з 67 одиниць працюють в Німеччині (BR 403). 17 одиниць (у тому числі чотири з Nederlandse Spoorwegen) є сумісним з іншими системами і виконують рейси також в Нідерланди та Бельгію (BR 406).
1 лютого 1999 року - значно раніше запланованого - у випробувальному центрі Siemens Wegberg-Wildenrath були проведені перші випробування на швидкість до 135 км/год.[1]
У брифінгу для запрошених дизайнерів Deutsche Bahn наголосила, що нові транспортні засоби повинні "демонструвати технічний прогрес та наявність нового покоління транспортних засобів".[2]
5 листопада 2000 року розпочалася експлуатація на лінії Мюнхен–Гамбург/Бремен (з розчепленням у Ганновері).
Одночасно було розпочато регулярну експлуатацію в Нідерландах. Між Кельном і Амстердамом був встановлений двогодинний інтервал, одне потяг-пари курсувала з/до Франкфурта-на-Майні; два потяги EuroCity спочатку залишилися в експлуатації.