Alfa Romeo

Alfa Romeo

Alfa Romeo Automobiles S.p.A.
Тип	Акціонерне товариство
Правова форма	S.p.A.
Галузь	Автомобілебудування
Гасло	«Механіка емоцій»
Доля	1932 - компанію купує фірма IRI 1986 - компанію купує фірма Fiat Group 2007 - компанію купує фірма FCA Italy
Попередник(и)	Società Anonima Italiana Darracq (SAID)
Засновано	24 червня 1910
Засновник(и)	Олександр Даррак Нікола Ромео Уго Стелла
Штаб-квартира	Турин, Італія
Територія діяльності	увесь світd
Попередні назви	Anonima Lombarda Fabbrica Automobili (ALFA)
Очільник(и)	Jean-Philippe Imparatod
Ключові особи	Джузеппе Мерозі Вітторіо Яно Вільфредо Рікарт Джоаккіно Коломбо Паскаль Галло Рудольф Грушка Джон Елканн Рейд Бігленд Геральд Вестер (генеральний директор)[1]
Продукція	Транспортні засоби
Власник(и)	Fiat Chrysler Automobiles (FCA Italy)
Клієнти	66,155 (за 2016)
Холдингова компанія	FCA Italy  і Finmeccanica[d]
Структурні підрозділи	Alfa Romeo Avio
alfaromeo.com
Alfa Romeo у Вікісховищі

Alfa Romeo (Альфа Ромео) — з 1910 року італійський виробник автомобілів, автобусів, локомотивів, трамваїв, яхт та промислового обладнання.^[2][3] Штаб-квартира розташована в місті Турин.^[4] 1932 року компанію купує фірма IRI, 1986 року — компанія Fiat Group,^[5][6] а 2007 року — FCA Italy. Компанія була заснована під назвою ALFA (Anonima Lombarda Fabbrica Automobili)^[7] 24 червня 1910 року в Мілані. ALFA ризикнула відразу ж взяти участь в автогонках з пілотами Франкіні і Ронцоні в гонці Targa Florio 1911 року на двох моделях 24 HP.

Починаючи зі свого заснування, Alfa Romeo брала активну участь в автомобільних гонках, і заслужила звання гідних спортивних автомобілів.

Власником компанії з 1932 по 1986 роки був державний італійський холдинг IRI перед тим, як Alfa Romeo стала частиною концерну Fiat Group, а пізніше, з 2007 року, вже частиною Fiat Group Automobiles S.p.A. Зараз компанією володіє FCA Italy.

Протягом всієї історії Alfa Romeo успішно виступала в різних значущих автомобільних гоночних турнірах і чемпіонатах, включаючи гонки серії Гран-прі, Формулу-1,^[8] спортивні перегони серії Індікар, кільцеві автогонки серії Touring і в ралійних гонках. Alfa Romeo брала участь у кубках конструкторів у різних гоночних серіях під своїми командними назвами Alfa Corse або Autodelta. Крім того, Alfa Romeo виступала під іншими брендами і поставляла двигуни для різних гоночних команд. Варто відзначити, що Alfa Romeo виграла найперший світовий чемпіонат Гран-прі 1925 року.^[5] Під егідою марки Енцо Феррарі заснував гоночну команду Scuderia Ferrari, яка була командою Alfa Romeo до того, як стала незалежною 1939 року^[9][10]. 1954 року компанія розробила класичний двигун Alfa Romeo Twin Cam, який залишався у виробництві до 1995 року. Варто зазначити, що під час 1960-х і 1970-х років Alfa Romeo випустила величезну кількість спортивних автомобілів, але, не дивлячись на це, італійська урядова компанія Finmeccanica (зараз Leonardo), власник компанії, що гналася за отриманням вигоди, продала марку Фіату 1986 року.

1. ↑ Harald Wester. www.fcagroup.com (it-IT) . Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 2 березня 2018.
2. ↑ Maurizio., Tabucchi, (2010). Alfa Romeo : 1910-2010. Vimodrone: G. Nada. с. 18 та 20. ISBN 9788879115025. OCLC 930373107.
3. ↑ Alfetta: il mito nel mito. 11 серпня 2013. Архів оригіналу за 11 серпня 2013. Процитовано 2 березня 2018.
4. ↑ Alfa Romeo - Corso Giovanni Agnelli - 10135 Torino (TO)7.6421845.03336 | PagineBianche. PagineBianche (італ.). Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 2 березня 2018. [Архівовано 2018-03-02 у Wayback Machine.]
5. ↑ ^{а б} Owen, David (1985). Grandi Marche - Alfa Romeo. Milano. с. 8—9.
6. ↑ Alessandro., Sannia,; Sydow, Daniel von (2011). BMW (вид. 1. oplag). Nærum: Globe. с. 8. ISBN 9788879069724. OCLC 776072638.
7. ↑ Alessandro., Sannia,; Sydow, Daniel von (2011). BMW (вид. 1. oplag). Nærum: Globe. с. 14. ISBN 9788879069724. OCLC 776072638.
8. ↑ Pellegrini, Gianluca (2003). Enciclopedia dell'auto - Quattroruote. Rozzano: Editoriale Domus. с. 23.
9. ↑ Alan Henry. Ferrari: The Grand Prix Cars. — 2nd. — Hazleton, 1984. — P. 12. — ISBN 978-0905138619.
10. ↑ Massaro, Sergio (2000). Ferrari. Un mito. Demetra. с. 24. ISBN ISBN 88-440-1635-4.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)